За що соромно полтавцям: кінотеатр Алмаз

У архітектурному плані, сьогодні Полтава асоціюється не лише з Білою альтанкою, Будинком губернаторського земства і Свято-Успенським собором. Є у місті і історичні будівлі, за які соромно не лише місцевим жителям, а і гостям, що від’їжджаючи додому переповідають про недбалість місцевої влади по відношенню до останніх. Сюди відноситься не тільки Кадетський корпус, що уже багато років псує картину напроти корпусного парку зруйнованим фасадом і «наскельною» творчістю тутешньої молоді. Однією з неприємних «візиток» Полтави ще з 2008 року став колишній кінотеатр «Алмаз», що розташований по вулиці Героїв Сталінграду.

На початку 90-х, цей кінотеатр був ледь не найпопулярнішим у місті. Він мав 2 зали. Одна з них розраховувалась на 720 глядачів, а інша на 240. Популярність була викликана сучасними на той час технологіями для демонстрації широкоформатних фільмів. За часів Незалежності приміщення було продане у приватну власність і використовувалось під ресторан та магазини. Тоді ж новий власник вирішив реконструювати його. Проте з невідомих для нас причин (можливо, у нього закінчились кошти для цього), Алмаз так і залишився недобудованим.

Сьогодні колишній кінотеатр нагадує радше великий будинок-привид, аніж найвідоміший колись полтавський розважальний заклад. Поруч розташований дитячий майданчик, відвідувачі якого часто скаржаться на незрозумілу «публіку» Алмазу. Уже багато років його окуповують безхатьки, наркомани і екстремальна молодь. Батьки, що приводять побавитись на місцеві гойдалки дітей, часто розповідають про неприємні випадки, які траплялись із ними та їх дітьми через подібне сусідство.

– Я, мабуть, уже четвертий раз відганяла від своєї дитини якихось бомжів і обколених чимось чоловіків. Мій чоловік також часто проходить повз цієї будівлі через те, що ми живемо тут зовсім поряд. Він розповідав, що до нього причепились якісь нетверезі неповнолітні. Про школярів я узагалі мовчу, бо вони часто люблять полазити у цих руїнах і часто це закінчується не дуже добре. Їх батьки про це знають, але вони ж не можуть слідкувати за дітьми, перебуваючи на роботі, наприклад. Я б дуже хотіла, щоб ці завали або огородили, або поставили нагляд за ними, або взагалі прибрали, – скаржиться мешканка одного із тутешніх будинків Олена Страшко.

Зараз занедбаний і майже зруйнований Алмаз виставлений на продаж через борги за оренду землі, проте ніхто не поспішає придбати його. От і залишається колишньому кінотеатру на 960 місць бути притулком для безхатьків, і повільно, але невпинно розсипатися на очах у містян.

Олександр Гуцул

#Ulfhart #Ukraine #Україна #Полтава #Алмаз #Кінотеатр