Готська спадщина України. Північні архетипи Дніпровської зони

Кожна історія, кожна географія знайомі з існуванням напівісторичних-напівметафізичних, в цілому легендарних місць і міст. Часто саме ці невловимі для сучасників локуси складають містичну частину сакральної географії. Їх не так вже й багато. Тим не менше, навіть в цьому, досить вузькому середовищі існує умовний поділ. Частина з них легендарна для містиків, про іншу чули лише археологи. Здавалося б, у чому святість городищ, від яких зараз лишилися, в кращому випадку нічим не примітні пагорби?

Це не культові місця; про їх існування в історії знають одиниці, максимум десятки фахівців; це дуже вузькі і герметичні теми. Про них не дізнається загал, максимум, що може статися – черговий ура-патріот збудує на його грунті чергову націоналістичну міфологему, в якій, як мінімум, після зникнення льодовика територію України замешкають наші прямі, безпосередні і головне – надзвичайно шляхетні предки.

Сакральність городищ  наукова. Потім, варто пам’ятати, що будь-яке місто (городище) – осердя певної археологічної епохи чи місцевості і, в першу чергу, архетип «вічного міста», метафізичного образу «початку і кінця», Танелорна, Амбера або Авалона в західній фантастичній класиці.

Одне з таких місць, абсолютно непримітне ні в ландшафтному, ні в містичному відношенні місце  – столиця готів, «Річковий дім» – Археймар.

Про нього відомо мало. Точніше кажучи – нічого. Ніхто не знає, де він був. Ніхто не знає, чому зник.

Єдина гіпотеза про знаходження Археймару проста і невибаглива. З легкої руки археологів ним оголошене найбільше готське  поселення з числа знайдених на території України. Це городище біля селища Башмачка на Дніпропетровщині.

Але давайте по черзі. Хто такі готи, звідки прийшли і куди зникли? Які топоніми лишили по собі і чому вітчизняні фантасти не розробляють свої сюжети на основі цієї, майже готової карти?

До наших днів лишилося всього кілька назв, які так чи інакше складають каркас тогочасної, в тому числі сакральної топоніміки. Перший і найбільш обширний термін – Ойум.

Ойум – в перекладі з готської (до речі, останні її носії зафіксовані в Криму в 18 столітті), значить «водна» або «річкова « область.

Очевидно, йшлося про значні, вкриті водоймами простори. Настільки значні, що це справило враження навіть на готів, які до походу заселяли басейн Вісли.

Як відомо, в нашому регіоні такими характеристиками володіють лише 3 річки: Дунай, Дніпро і Дон. За деякими ознаками в часи розквіту вплив готів розповсюджувався на всі 3 басейни. Разом з тим, стартовою точкою міг бути лише один. Більшість дослідників так чи інакше вказує на Дніпро і прилеглі до нього території. Відрізняється локалізація.

За великим рахунком їх дві:

• Середня течія Дніпра. Цієї позиції притримується частина істориків. Одні з них прямо вказують на те, що столиця Ойу – це Київ. Інші (і ця версія не позбавлена логіки) наполягають на тому, що частину Змієвих Валів могли збудувати саме готи;

• Нижня течія Дніпра. Абсолютно рівноцінна гіпотеза, яка ґрунтується на відкритті біля селища Башмачка Дніпровської області готського поселення. Дехто бачить в ньому вже згаданий Аренхайм, він же Данаперштадт.

Як відомо, готи йшли з прибалтійської частини Вісли через Волинь вниз по Дніпру.

У 1-му столітті  н. е. вони колонізували сучасну польську частину прибалтійського узбережжя і стали батьками так званої «вельбарської культури» – певної сукупності матеріальних залишок, головною характеристикою яких є наявність спільних рис.

Буквально за кілька поколінь вони знімаються з місця і рушають вниз. Що вело їх в часи, названі «великим переселенням народів»? Голод, демографічний вибух або, як варіант, релігійний мотив – пошук «землі богів», «внутрішньої Швеції» – Асгарду?

Як би там не було, готи без особливих проблем спустилися по Дніпру, по дорозі формуючи етно-культурне явище під назвою «черняхівська культура».Особливість останньої полягає у її поліетнічності.

Ймовірно, до її складу на півночі входили балтійські племена, на заході – близькі до кельтів, в центральній частині – протослов’яни, на півдні – залишки скіфів і сарматів.

По суті, готи створили прецендент, який серез 800 років повторили їх кревники – варяги.

Чисельні, вони стали вершиною піраміди, довкола якої податками, торгівлею, ремеслами були об’єднані різношерстні і політично аморфні народи.

По суті, Ойум – це все та ж Наддніпрянщина від її середньої до нижньої течій.

Міркуючи на тему його розташування, можна згадати принцип, за яким селилися в цих краях. Він позначений печаттю сільського господарства і пов’язаний з притаманними народу формами.

На нашу думку, більшість готів заселили кордон лісу і степу, що було зручно з огляду на симбіоз тваринництва та землеробства. Звідси зручно ходити в походи на північ до балтів, на південь – до сарматів і скіфів, на захід – фракійців і римлян тощо.

Цікаво, що вказаний нами конгломерат племен, на вершині якого стояли готські дружини, дуже схожий на пізніших варягів. Ті ж походи, нав’язування політичної волі місцевим племенам, об’єднання в певну, трохи аморфну і сиру політико-економічну структуру, загроза з боку кочового Сходу.

Ойум схожий на Київську Русь, як мінімум, низкою ознак:

• Панівна роль не чисельної, в обох випадках скандинавської за походженням військової еліти над місцевими племенами;

• Якщо відкинути деталі – приблизно та сама територія;

• Формування поліетнічних протидержавних утворень з невизначеними кордонами;

• Контроль над торговими шляхами, пізніше визначених як «шлях від варягів у греки»;

• Протистояння з східними кочовиками по всьому периметру свого розселення, з найбільш критичним причорноморським регіоном.

Історичний вплив «північних варварів» на формування Ойума і Київської Русі безсумнівний. Тим дивніше спостерігати незначну кількість археологічних залишок, досить мізерних у порівнянні з артефактами автохтонних племен.

Сформована готами, по-своєму унікальна «черняхівська культура» містить невелику кількість власне готських предметів, ще меншу кількість ритуальних артефактів і тим більше городищ.

В ситуації, коли Археймар – напівлегендарна столиця готського царства на Дніпрі, будь-який топонім на її території набуває аналогічних ознак.

Мірквід

Одна з ознак на щільно замазаній історичними непорозуміннями готській картині – це ліс, біля якого вони жили.

В легендах, джерелах і переказах він відомий як Мірквід» – «Залізний» або «Чорний» ліс, образ якого використав Толкін у своєму «Володарі перснів». Практично всі вказують на величезний лісовий масив, який розділяв готів і їх основних опонентів  – гуннів.

Зараз важко достеменно уявити картину лісового покриття того часу. Є підозра, що вся течія Дніпра була тією чи іншою мірою вкрита лісовими площами.

Досить механічно можна уявити собі масив Чорного лісу, який починався від Києва і закінчувався в Кіровоградській області. Сама ж територія Київського трикутника представляла з себе зарослий лісом, вкритий річками і болотами регіон.

Другий варіант – Великий луг, у Геродота відомий як  Гілея. Величезний, від Запоріжжя до Херсона лісовий масив був пронизаний неймовірною кількістю приток Дніпра. Логічно, що малопридатний для відтворювального сільського господарства він міг бути своєрідним природнім кордоном між берегами: лівим, степовим, гунським і правим, де переважав лісостеп і мешкали готи.

Наступний наш об’єкт  по праву можна вважати одним з двох найбільш цікавих локусів в межах даної теми. Це власне Археймар – місто-архетип, перлина в низці легендарних міст Наддніпрянщини. Крупна і блискуча як очі Одінових воронів, вона позбавлена уваги дослідників з невідомих для нас причин.

Материкові німці, котрі, не зважаючи на розповсюджену точку зору, не мають прямого стосунку до готів, називали його Данпарштадт. Назва походить від місцевої інтерпретації імені Тора – бога війни і блискавки, тамтешнього відповідника Перуна. Один з атрибутів Тора – дуб. Їх, підказує логіка, в ті часи було не мало. Свідченням цього є священний характер дерева, який зберігся до наших часів. До цих пір в Києві є так званий «дуб Перуна». Біля санаторія «Жовтень» росте «дуб Грюнвальда». В історичних джерелах згадується «Кадетський гай» на Шулявці, єдиним свідком якої залишився згаданий «дуб Перуна».

Вони ж, за свідченнями дослідників Козаччини А. Кащенка та Д. Яворницького були частим явищем на території Великого Лугу – потенційного Мірквіду, на кордоні якого стояв Археймар. Після його зруйнування гуннами на старому місці виникла фортеця Ківи, яку історики, зокрема Татіщев, чомусь вважали Києвом. Біля Археймара була скеля і готський некрополь, священні для них самих. Ще одна підказка для бажаючих знайти місце розташування легендарної готської столиці – скелі. На Дніпрі не так багато виходів породи, крім того, назва Ківи – «кам’яне укріплення» говорить сама за себе – це, або місце розташування (на тих же скелях) або матеріал, навряд чи привозний.

Відтак, Аренхайм не має чіткої локалізації, є лише версії: Київ, Білорогодка (Київська область), Хортиця (Запоріжжя) Берислав (Херсонська область) і селище Башмачка в Дніпропетровській області. Розкопане на її території готське поселення має низку переваг над іншими варіантами, оскільки:

• Це одне з найбільших розкопаних готських поселень;

• Воно укріплене, принаймні, має схоже на фортецю центральне городище;

• Крім дерев’яних залишок знайдена чимала кількість кам’яних – пряме свідчення оборонного характеру міста і можливої належності до Археймару, а потім і Ківи;

• Городище знаходилося дещо північніше Великого Лугу, головний масив якого починався нижче по Дніпру, в районі Запоріжжя. Це пояснює фактор Мірквіда, як природного кордону між готами та гуннами. Разом з тим, ми далекі від остаточної оцінки можливого місце розташування Археймара.

Підстав для цього кілька.

• По-перше, не всі готські поселення знайдені. Не факт, що Аренхайм має стосунок до вже досліджених поселень;

• По-друге, ліс – поняття гнучке. Тим більше тоді, в часи, коли залісненою була практично вся течія Дніпра;

• По-третє, ті самі виходи породи в ті часи були не таким рідкісним і екзотичним явищем, як зараз.

Окреме питання стосується відношення готів до будівництва Змієвих валів. Сил і мотивації у них було досить. Крім того, частина валів тієї ж Київщини співпадає в часі з побутуванням готів на її території. Їх зв’язки з середземноморською, власне кажучи античною культурою сприяли культурному і, в тому числі військовому досвіду. Використання римлянами валів як спосіб протидії кінноті було актуальним в ситуації протистояння з кінними гуннами.

Щоправда, в цьому випадку доведеться змістити готів і їх столицю з низин Дніпра до його середньої течії, пояснити, чому вони закрилися в болотистому «Київському трикутнику» і головне – відсутність значної кількості матеріальних, в першу чергу військових решток.

Ойум, Археймар і Мірквід – загадка. Труднощі їх локалізації пов’язані з багатьма факторами, серед яких не останню роль грають бідність джерел, зміна ландшафту (в тому числі затоплення територій), відсутність інтересу у вітчизняних археологів…

Археймар чекає на свого Шлімана або Еванса.

Його міфологічний архетип – Асгард, зоріє на закутаним у тумани нічним Дніпром і лише деякі можуть побачити у нічній імлі обриси міста-привида...

(З курсу лекцій: «Культова топографія Середньої Наддніпрянщини»)

#Ulfhart #history #goths #Arheimar #Ukraine #Aujom