Чугайстер (лісовий чоловік, лісовий дід) — міфологічна істота Карпатських гір, невідома іншим слов'янським народам. Його уявляли як здоровенного, голого та кудлатого діда у білому балахоні. Іноді він описувався одноногим, проте ніхто і ніщо у світі не могло йому зашкодити. У деяких джерелах його змальовують у вигляді вихру.
Люди вважали, что у цієї істоти веселий характер. Також розповідають, що чугайстер полює на небезпечних для людей жіночих духів - мавок та поїдає їх. За більшістю легенд, він не загрожує людині, а навпаки, посидіти біля людського вогнища останніх.
В українській художній літературі ця істота посіла досить яскраве місце, хоча в історичних пам'ятках слово "чугайстер" не зустрічається. Б.В. Кобилянський припускав, що міфологічний персонаж та його назва виникли саме в українських діалектах Карпат у зв'язку з появою лісових пустельників з молдавсько-буковинських монастирів у 17-18 століттях.
Записів фольклору та наукових публікацій про чугайстра існує небагато. На початку 20 століття з'явилися записи В.І. Шухевича в його "Гуцульщині" (Львів, 1899-1908) та А.І.Онищука у "Матеріалах до гуцульської демонології" (Львів, 1909), а також помітка В.М. Гнатюка у праці «Останки передхристіянського релігійного світогляду наших предків» (Львов, 1912), після того пару повідомлень було опубліковано І.А. Панкевичем у книзі «Українські говори Підкарпатської Русі і суміжних областей» (Прага, 1938). Ще декілька записів було опубліковано починаючи з другої половини 1980-х рр, у тому числі С.Г. Пушиком у стат'ї "Чугайстер: міфічний персонаж народної поезії Карпат" (Київ, 1994). Варто відмітити узагальнюючий короткий запис про чугайстра у словнику «Гуцульська міфологія. Етнолінгвістичний словник» (Львів, 2002) Н. В. Хобзей.
Згідно легенди, колись давно чугайстер був звичайним чоловіком. Та якось він сильно зашкодив своєму сусіду і той прокляв його, щоб він жив у лісі до кінця світу і не був здатний померти. Під силою прокляття чугайстер покинув рідний дім і побрів геть. З тих пір він так і ходить в самотності темними густими лісами та дикими верхівками гір влітку та взимку, та ніхто не здатний йому завдати шкоди- ні людина, ні звір. За багато років одяг його зносився і чугайстер бродить теперь голим.
У нього довге волосся та біла борода, тіло його поросло білою або чорною шерстю так, що впізнати у ньому людину дуже важко. Звичайно цей персонаж уявлявся велетнем: здоровенний, зростом із сосну- від двох до семи метрів у висоту. Є примітки, що у нього сині очі або як у жаби, що він беззубий та шепелявий, що в нього кігті на ногах або навіть копита. Є легенди, згідно з якими існує тільки одна лісова людина, або що чугайстрами стали сім братів, або що існують усього три або чотири чугайстри.
Також цього лісовика могли уявляти як духа другого порядку, який носиться у вигляді сильного вітру або вихру, валячи за собою дерева. Вітер, сильний дощ, грім, град та незвичний рух місяця на небі могли бути свідоцтвом присутності чугайстра. За легендами лісовий дід створює град. Для цього він заморожує озеро, потім на шматочки перетирає лід і піднімає його вгору, розносячи куди схоче. Вважалося, що волохань завжди живе у лісі (на полях та селищах для нього "гірке" повітря). За деякими повір'ями він має своє господарство, хоча згадки про сім'ю лісового діда не зафіксовані. Проте його шанують дикі звірі - служать йому, наприклад лисиця та вовк носять чугайстру воду.
Розповідали, що він швидко бігає на одній нозі, або ще навіть може відірвати ногу та наколоти нею дрів. А спить, згорнувшись клубком, у глухій хащі або у сухому листі біля залишенного людьми вогнища. У останньому випадку чугайстер може являтися у вигляді змієподібної iстоти, яка згорнулася бiля вогню колесом.
#Ulfhart #bestiary #mythology #Chugaister #our_world