Midjungards. Midjasweipains. Космологія ґотів та поняття про життя після смерті

В попередній статті ми намагались пояснити етимологію і сакральне значення ґотських слів fairƕus (чол. р., осн. -u) – світ живих, або смертних, поняття якого також тісно пов'язується із душею та її складною конструтністю в германській дохристиянській традиції, а також manasēþs (жін. р., осн. -і) – світ людей (як конкретної раси істот), посів Манна (міфологічного першопредка роду людського). Ці мiкро-локуси мають характер узагальнюючих понять, що включаються в низку макро-локусів та дотичних міфо-сакральних конструктів. Зараз настала черга останніх. І перше про що варто нагадати, – це необхідність у розумінні того, що хоч на перший погляд ґотська система язичницьких поглядів та світобачення і перекликається з т. з. «Еддичною», скандинавською традицією, що лягла в основу сучасних неоязичницьких рухів «Asatru» та «Our Troth», та все ж має чималу кількість розбіжностей та певних особливостей.

Почнемо з одного із найдревніших слів, що у свій час було відомим усім германцям, в тому числі і ґотам. Midjungards (чол. р., осн. -і) – належить до ряду основних світоглядних лексем, що задають координати всієї космологічної системи і, безперечно, є одним із найстаріших загальногерманських поетизмів. Серед відповідників у інших споріднених мовах знаходимо ді. miðgarðr, да. middangeard, двн. mittingart та mittilgart.

Що стосується ґот. midjungards, пані Ганіна стверджує, що дане слово, як і більшість інших язичницьких конструктів Срібного Кодексу, є способом пояснення християнських понять за допомогою древніх паганістичних лінгво-локусів. Саме в такий спосіб ґотський перекладач намався передати дг. οἰκουμένη себто Ойкумена («заселена») – лінгва, що походить від дієслова οἰκέω – населяти, заселяти. Так у свій час греки намагались пояснити відому їм частину землі із центром в Елладі. Вперше, даний термін був введений Гекатеєм Мілетським, а пізніше перекочував на сторінки біблії у значенні Всесвіту.

Уже в часи створення Codex Argenteus, Вульфіла або ж його учні (знову нагадаємо про теорію неодноосібного авторства), зіткнувся з проблемою відповідників у рідній мові, але як і з низкою інших слів, використав добре відомий для сучасників язичницький midjungards, що має достатньо прозору семантику, проте у наш час, нажаль, трактується по-різному.

Так за Файстом ґот. midjungards трактується як «коло земне» (Erdkreis), а також як прикордонний вал або ж стіна (Grenzwall) [Feist 1909, 194 - 195], а от пані Смирницька трактує ді. miðgarðr як «серединна огорожа», «серединний, обнесений стіною або валом простір» [МЭ 1970, 26].

Етимологія ж ґотського слова є загальноприйнятою. Відповідник з пг. *meðjana-ǥarðaz [Orel 2003, 264] першим своїм компонентом співвідноситься з др. -інд. madhya – cередина. (обмежений простір між небом та землею), madhyama – середній, лат. medius – середній, серединний [Ганина 2001, 20 - 21].

Також Гамкрелідзе та Іванов, для порівняння, наводять лит. medzias – дерево, прус. median – дерево, укр. межа – лісова межа (в суч. укр. зн. лісосмуга), що також має аналогічний російський діалектичний відповідник. Так дослідники намагались навести на думку про відповідальність основи *medjo із серединною частиною «світового дерева» [Гамкрелидзе/Иванов 1984, 485].

Що стосується наступної складови слова ґот. gards, вона мала первинне значення огорожі, якою обносилось поселення. Тут випливають лит. gardas – огорожа, алб. gardh – огороджене місце, а також ст. -слов. градъ – замок, твердиня, місто, сад.

Отже із значенням компонентів та етимологією слова розібрались. Тепер час звернутися до контекстних відповідників і власне сакрального значення midjungards та його місця в світогляді ґотів.

Дана германська міфологема донесена до нас текстами «Едди». Сноррі тлумачить Мідґард, як область в глибині суші: «По берегах океану вони (аси) відвели землі для велетнів, а весь світ в глибині суші огородили стіною для захисту від велетнів. Для цієї стіни вони взяли вії велетня Іміра і назвали фортецю Мідґард» [МЭ 1970, 25 - 26]. Даний міфологічний акт «огороджування» має чимале магіко-сакральне значення для всієї традиції, адже це стає безпосереднім виявом «упорядкування» світу, шляхом обнесення стіною, таким-собі способом боротьби із силами хаосу (велетнями). Упорядкований – отже огороджений, огороджений – отже захищений і священний простір. Посередині світу Мідґард, посередині Мідґарду – Асґард, а посередині Асґарду – поле ґот. waggs Іддавьоль зі святилищем. А простір Мідґарду, у свою чергу, відведений для людей, спільність яких, у загальному значенні представляє собою вищезгаданий manasēþs.

Серед текстів ґотської біблії також можна знайти ще одне дотичне до midjungards словo.

Midjasweipains (жін. р., осн -і), яке в контексті біблії означає потоп. Але зазначимо, що реконструйованому готському sweipan відповідають ді. sveipa «закутувати, огортати», а також svifa – гойдатись, коливатись, розмахувати. Виходячи з цього, ми маємо чітке поняття «потрясіння», «струсу», в значенні руйнівної стихії чи явища. А це означає, що данне слово не є поетичним оказіоналізмом, створеним в процесі перекладу, а старим ґотським словом, пристосованим, по аналогії з midjungards, для передачі нового поняття [Ганина 2001, 23]. Тобто midjasweipains – це «потрясіння Мідґарду», його руйнація. Нікому не стане новиною, якщо ми проведемо аналогію з еддичним падінням Мідґарду, де «струс» світу є катастрофою, що стане початком «гибелі богів»: «Затруситься вся земля і гори так, що дерева попадають на землю, гори впадуть і всі кайдани будуть розірвані і розбиті». Вслід за потрясінням починається потоп: «І ось море вилилось на сушу, бо світовий змій повернувся у велетському гніві і лізе на берег». Все це означає, що midjasweipains являє собою потрясіння, струс світу через пробудження древніх, хтонічних сил.

Підсумуємо. У нас є midjungards – серединний, огороджений світ як відправна точка. Його населяють боги, люди та інші раси істот та живих створінь. Сукупність смертних, одухотворених істот називається fairƕus, а сукупність людей (видова, або ж расова відносність) – це manasēþs. В свою чергу, загибелі Мідґарду, або гибелі богів буде передувати midjasweipains – струс, потрясіння і потоп на землі.

Harjareiks Wulfahardus